Difference between revisions of "AY Honors/Amphibians/Answer Key/uk"
(Created page with "</noinclude> <!-- 10. Як жаби кумкають? Що дозволяє їм відтворювати такий гучний звук? --> Для кожного виду...") |
|||
(12 intermediate revisions by the same user not shown) | |||
Line 12: | Line 12: | ||
<!-- 2. Назвіть три ряди земноводних і розкажіть, чим вони відрізняються один від одного. --> | <!-- 2. Назвіть три ряди земноводних і розкажіть, чим вони відрізняються один від одного. --> | ||
Земноводні нараховують близько 4 000 сучасних видів (в Україні - 17), які об'єднані у три ряди; ми розглянемо два з них - Хвостаті та Безхвості амфібії. | Земноводні нараховують близько 4 000 сучасних видів (в Україні - 17), які об'єднані у три ряди; ми розглянемо два з них - Хвостаті та Безхвості амфібії. | ||
− | |||
− | |||
Представникам ряду Безхвості (жаби і ропухи) характерні довгі задні лапи, коротке тіло, перетинчасті пальці, витріщені очі та відсутність хвоста. Більшість із них ведуть напівводяний спосіб життя, але легко пересуваються по суші, стрибаючи чи лізучи. Зазвичай вони відкладають яйця в калюжі, ставку або озері; а їхні личинки, звані пуголовками, мають зябра і розвиваються у воді. | Представникам ряду Безхвості (жаби і ропухи) характерні довгі задні лапи, коротке тіло, перетинчасті пальці, витріщені очі та відсутність хвоста. Більшість із них ведуть напівводяний спосіб життя, але легко пересуваються по суші, стрибаючи чи лізучи. Зазвичай вони відкладають яйця в калюжі, ставку або озері; а їхні личинки, звані пуголовками, мають зябра і розвиваються у воді. | ||
Line 19: | Line 17: | ||
Представники ряду Хвостаті мають струнке тіло, короткі лапи та довгий хвіст. Волога шкіра земноводних дозволяє їм мешкати біля водойми або у вологому середовищі під деяким захистом. Деякі види живуть у воді протягом усього життя, інші періодично виходять з води. Є й такі, що у дорослому стані повністю наземні. Саламандри зовні нагадують ящірок, але їх легко відрізнити за відсутністю луски. Вони здатні регенерувати втрачені кінцівки. | Представники ряду Хвостаті мають струнке тіло, короткі лапи та довгий хвіст. Волога шкіра земноводних дозволяє їм мешкати біля водойми або у вологому середовищі під деяким захистом. Деякі види живуть у воді протягом усього життя, інші періодично виходять з води. Є й такі, що у дорослому стані повністю наземні. Саламандри зовні нагадують ящірок, але їх легко відрізнити за відсутністю луски. Вони здатні регенерувати втрачені кінцівки. | ||
− | + | {{clear}} | |
− | |||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | |||
− | |||
<noinclude></noinclude> | <noinclude></noinclude> | ||
{{CloseReq}} <!-- 2 --> | {{CloseReq}} <!-- 2 --> | ||
{{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=3}} | {{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=3}} | ||
− | <noinclude> | + | <noinclude></noinclude> |
− | </noinclude> | + | <!-- 3. Чим відрізняються одна від одної жаба та ропуха? --> |
− | <!-- 3. | + | Використання загальних назв «жаба» та «ропуха» не має таксономічного обґрунтування. З таксономічної точки зору всі представники ряду Безхвості є жабами, але тільки представники сімейства Bufonidae вважаються справжніми жабами. Використання терміну «жаба» у загальних назвах зазвичай відноситься до водних або напівводних видів з гладкою або вологою шкірою, а термін «ропуха» зазвичай відноситься до видів, які мають тенденцію бути наземними із сухою, бородавчастою шкірою. Виняток становить вогнебрюха жаба (Bombina bombina): хоча її шкіра злегка бородавчаста, вона віддає перевагу водному середовищу проживання. |
− | |||
− | |||
<noinclude></noinclude> | <noinclude></noinclude> | ||
{{CloseReq}} <!-- 3 --> | {{CloseReq}} <!-- 3 --> | ||
{{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=4}} | {{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=4}} | ||
− | <noinclude> | + | <noinclude></noinclude> |
− | </noinclude> | + | <!-- 4. Як земноводні захищають себе? --> |
− | <!-- 4. | + | Першочерговим захистом для земноводних служить їх здатність бути не помітними для потенційного хижака. Невеликий розмір і забарвлення багатьох видів допомагають у цьому відношенні. Але іноді, замість того, щоб зливатися з навколишнім середовищем, жаби мають дуже яскраве забарвлення. Забарвлення в даному випадку служить попередженням, адже ці жаби отруйні. |
− | + | ||
− | + | Багато жаб виділяють слабкі токсини, які роблять їх неприємними для потенційних хижаків. Наприклад, у всіх ропух є великі отруйні привушні залози, розташовані за очима на маківці. Деякі види жаб особливо токсичні. | |
− | + | Саламандри мають здатність довільно від’єднувати хвости. Коли хижак хапає саламандру за хвіст, вона відкидає хвоста і втікає. Хвіст з часом відростає. | |
− | |||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | + | ||
− | + | {{clear}} | |
<noinclude></noinclude> | <noinclude></noinclude> | ||
Line 59: | Line 49: | ||
<!-- 5. Напишіть список земноводних, яких можна зустріти у вашому регіоні. Сфотографуйте або замалюйте 5 амфібій, ідентифікуйте їх та розкажіть, де ви їх знайшли. --> | <!-- 5. Напишіть список земноводних, яких можна зустріти у вашому регіоні. Сфотографуйте або замалюйте 5 амфібій, ідентифікуйте їх та розкажіть, де ви їх знайшли. --> | ||
− | + | Список земноводних України можна переглянути, наприклад, за цим [http://uk.wikipedia.org/wiki/Список_земноводних_України посиланням]. | |
− | |||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | |||
− | |||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | }} | ||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | }} | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | }} | ||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | }} | ||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | }} | ||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | }} | ||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | }} | ||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | }} | ||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | }} | ||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | }} | ||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | }} | ||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | }} | ||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | }} | ||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | {{ | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | }} | ||
− | |||
− | |||
− | |||
<noinclude></noinclude> | <noinclude></noinclude> | ||
{{CloseReq}} <!-- 5 --> | {{CloseReq}} <!-- 5 --> | ||
{{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=6}} | {{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=6}} | ||
− | <noinclude> | + | <noinclude></noinclude> |
− | </noinclude> | + | <!-- 6. Опишіть життєвий цикл земноводних. --> |
− | <!-- 6. | + | В життєвому циклі земноводних чітко виділяються чотири стадії розвитку: яйце, личинка (пуголовок), період метаморфозу, імаго. |
− | + | ||
− | + | Яйця (ікринки) земноводних, як й ікра риб, не мають водонепроникної оболонки. Для розвитку яйця необхідно його постійне зволоження. Переважна більшість земноводних відкладають ікру в прісних водоймах, однак відомі й винятки: черв'яги, амфіуми, велетенські саламандри та деякі інші амфібії відкладають ікру на суші. Відомі види, які носять ікринки на своєму тілі: самиця сітчастої веслоногої жаби прикріплює їх до живота, а самці жаб-повитух обмотують шнуркоподібну кладку навколо задніх ніг. Особливо незвично виглядає турбота про потомство у піпи сурінамської – запліднена ікра вдавлюється самцем у спину самки й остання носить її на собі, поки з ікри не вилупляться молоді піпи. | |
+ | |||
+ | З ікринок вилуплюються личинки, що ведуть водний спосіб життя. За своєю будовою личинки нагадують риб: у них відсутні парні кінцівки, дихають зябрами (зовнішніми, потім внутрішніми); мають двокамерне серце та одне коло кровообігу, хвости з плавниками для плавання. Пуголовки безхвостих амфібій, як правило, травоїдні, харчуються здебільшого водоростями, включаючи діатомові водорості, які фільтруються з води через зябра, переходячи до хижацтва лише у кінці личинкової стадії. Хвостаті амфібії м’ясоїдні на стадії пуголовка, їдять комах, дрібніших пуголовків і рибу. Стадія пуголовків може тривати лише тиждень, або пуголовки можуть зимувати та метаморфозувати наступного року у деяких видів, наприклад жаби-повитухи (Alytes obstetricans) та лопатоноса звичайного (Pelobates fuscus). | ||
+ | |||
+ | Наприкінці стадії пуголовка жаби піддаються метаморфозу, під час якого вони перетворюються на імаго. Процес метаморфозу у безхвостих амфібій відбувається стрімко, тоді як у саламандр і безногих земноводних він сильно розтягнутий у часі. Метаморфоз передбачає різку трансформацію форми та функцій тіла, оскільки у пуголовків розвиваються задні, а потім передні лапки, втрачаються зябра та розвиваються легені. Їхній кишківник скорочується, коли вони переходять від травоїдної до м’ясоїдної дієти. Остання стадія розвитку від жабеня до дорослої жаби передбачає втрату хвоста. | ||
+ | |||
+ | Після метаморфозу молоді дорослі особини можуть покинути воду та розсіюватися в наземних середовищах або продовжувати жити у водному середовищі. Всі сучасні земноводні на стадії імаго – хижаки, живляться дрібними тваринами, таких як павуки, комахи, равлики та слимаки, здатні до канібалізму. Рослиноїдних тварин серед земноводних немає через вкрай повільний обмін речовин. У раціон водних видів може входити молодь риб, а найбільші можуть полювати на пташенят водоплавних птахів і дрібних гризунів, що потрапили у воду. Деякі жаби використовують свої липкі язики, щоб ловити здобич, яка швидко рухається, тоді як інші захоплюють здобич і засовують її в рот руками. Дорослі жаби самі стають здобиччю птахів, великих риб, змій, видр, лисиць, борсуків, коаті та інших тварин. | ||
<noinclude></noinclude> | <noinclude></noinclude> | ||
{{CloseReq}} <!-- 6 --> | {{CloseReq}} <!-- 6 --> | ||
{{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=7}} | {{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=7}} | ||
− | <noinclude> | + | <noinclude></noinclude> |
− | </noinclude> | + | <!-- 7. Поясніть господарське значення земноводних. --> |
− | <!-- 7. | ||
− | |||
− | |||
− | + | Усі земноводні є важливими компонентами екосистем та індикаторами стану середовища. Амфібії є комахоїдами, тому вони дуже цінні для контролю популяції комарів. Вони також є улюбленою їжею для деяких видів ссавців, птахів, риб і рептилій. | |
− | |||
− | |||
− | + | Жаби широко використовуються в біологічних дослідженнях. Вдячні дослідники поставили їм пам'ятники у Парижі та Токіо. Також порівняно недавно у тропічних лісах Південної Америки була виявлена деревна жаба, що виділяє речовини, які у 200 разів ефективніші від морфію. | |
− | |||
− | |||
− | + | Личинки тритонів і саламандр продаються як наживка для риб. | |
− | |||
− | |||
− | + | Доволі популярним є утримання земноводних у неволі (в тераріумах). | |
− | + | ||
− | + | На початку XXI століття спостерігають масове вимирання видів амфібій. Тому екологи уважно спостерігають за амфібіями, оскільки вони є одними з перших тварин, які постраждали від екологічних проблем, таких як забруднення та руйнування озонового шару. | |
+ | |||
+ | {{clear}} | ||
+ | |||
+ | {{clear}} | ||
+ | |||
+ | {{clear}} | ||
<noinclude></noinclude> | <noinclude></noinclude> | ||
{{CloseReq}} <!-- 7 --> | {{CloseReq}} <!-- 7 --> | ||
{{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=8}} | {{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=8}} | ||
− | <noinclude> | + | <noinclude></noinclude> |
− | </noinclude> | + | <!-- 8. Де земноводні проводять зиму чи посушливий період? --> |
− | <!-- 8. | + | Земноводні здатні впадати в тривалу сплячку при несприятливих умовах (холод, посуха). У деяких видів активність може змінюватися з нічної на денну при зниженні температури вночі. Земноводні активні лише у теплих умовах. При температурі +7 – +8 °C більшість видів впадають у заціпеніння, а при −2 °C – гинуть. Але деякі амфібії здатні переносити тривале заморожування, пересихання. |
− | + | ||
− | + | В екстремальних погодних умовах деякі види безхвостих земноводних впадають у стан анабіозу і можуть не проявляти ніякої активності протягом декількох місяців. В холодних областях взимку вони впадають в сплячку. Деякі наземні безхвості (наприклад, Anaxyrus americanus) риють собі на зиму нору і сплять в ній. Інші види, менш пристосовані до риття, ховаються в ущелинах або закопуються у сухе листя. Водні види (наприклад, жаба-бик), як правило, залягають на дні водойми, частково занурюючись у мул, але зберігаючи доступ до кисню. Їх метаболізм уповільнюється, і вони виживають за рахунок споживання внутрішніх енергетичних резервів. Багато безхвостих можуть вижити після замерзання. Незважаючи на те, що під їх шкірою і у порожнинах тіла утворюються кристали льоду, життєво важливі органи захищені від замерзання завдяки високій концентрації глюкози у тканинах. На вигляд нежива, замерзла жаба може почати дихати і відновити роботу серця, якщо її відігріти. | |
+ | |||
+ | З іншої сторони, Cyclorana alboguttata під час пекучого сухого сезону в Австралії впадає в стан естивації (літньої сплячки), і обходиться без їжі і води 9-10 місяців на рік. Ця жаба заривається у землю і згортається у захисному коконі, який утворює її скинута шкіра. Дослідження показали, що під час естивації метаболізм змінюється так, що ККД мітохондрій збільшується, дозволяючи більш ефективно використовувати обмежену кількість енергетичних ресурсів, доступних жабі у стані сплячки. Намагаючись дати відповідь на питання, чому цей механізм не має широкого поширення серед тварин, дослідники дійшли висновку, що він корисний тільки для холоднокровних тварин, що перебувають у комі тривалий час і чиї енергетичні затрати вкрай низькі, оскільки у них немає необхідності постійно генерувати тепло. Інше дослідження показало, що для задоволення мінімальних енергетичних потреб у жаби атрофується більшість м'язів (за винятком м'язів задніх кінцівок). | ||
<noinclude></noinclude> | <noinclude></noinclude> | ||
{{CloseReq}} <!-- 8 --> | {{CloseReq}} <!-- 8 --> | ||
{{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=9}} | {{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=9}} | ||
− | <noinclude> | + | <noinclude></noinclude> |
− | </noinclude> | + | <!-- 9. Визначте два види жаб за звуком або відтворіть звуки двох різних видів жаб. --> |
− | <!-- 9. | + | У цьому вам допоможуть або спостереження в дикій природі(що більш переважно). Або можна спробувати пошукати звуки різних видів жаб(або інших земноводних), шукаючи відповідні відео на платформі Ютьюб |
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | |||
− | |||
− | |||
<noinclude></noinclude> | <noinclude></noinclude> | ||
{{CloseReq}} <!-- 9 --> | {{CloseReq}} <!-- 9 --> | ||
{{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=10}} | {{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=10}} | ||
− | <noinclude> | + | <noinclude></noinclude> |
− | </noinclude> | + | <!-- 10. Як жаби кумкають? Що дозволяє їм відтворювати такий гучний звук? --> |
− | <!-- 10. | + | Для кожного виду безхвостих характерний свій тип квакання. Квакання – це звук, який виробляться при проходженні повітря через гортань. У багатьох видів є додаткові адаптації, що посилюють звук, — горлові мішки, що являють собою шкіряні мембрани, здатні до розтягування і розташовані під горлом чи по боках рота. У деяких представників безхвостих (наприклад, Heleioporus і необатрахусів) немає горлових мішків, але тим не менш вони здатні видавати гучне квакання, оскільки ротова порожнина у них має форму купола і достатньо великий об'єм, щоб виконувати функцію підсилювача. Квакання деяких видів безхвостих чутно далі ніж на кілометр. Види безхвостих, що мешкають переважно вздовж проточної води, часто не мають адаптацій для посилання звуку, оскільки шумний фон робить звукову комунікацію неефективною. Натомість ці види використовують візуальні способи спілкування («семафорять» один одному). |
− | |||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | |||
− | |||
<noinclude></noinclude> | <noinclude></noinclude> | ||
{{CloseReq}} <!-- 10 --> | {{CloseReq}} <!-- 10 --> | ||
{{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=11}} | {{ansreq|page={{#titleparts:{{PAGENAME}}|2|1}}|num=11}} | ||
− | <noinclude> | + | <noinclude></noinclude> |
− | </noinclude> | + | <!-- 11. Виконайте одне із завдань: --> |
− | <!-- 11. | ||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | |||
− | |||
<noinclude></noinclude> | <noinclude></noinclude> | ||
Line 320: | Line 166: | ||
<noinclude></noinclude> | <noinclude></noinclude> | ||
− | + | {{clear}} | |
− | |||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | |||
− | |||
− | + | {{clear}} | |
− | |||
− | |||
<noinclude></noinclude> | <noinclude></noinclude> |
Latest revision as of 22:07, 21 March 2025
Земноводні належать до холоднокровних тварин. Земноводні, або амфібії, у дорослому стані здебільшого поширені на суходолі, проте їхнє розмноження і розвиток відбуваються у воді. Шкіра земноводних гола, позбавлена рогових або кісткових лусок, багата на слизові залози, секрет яких (слиз) забезпечує зволоження поверхні тіла і захист від проникнення хвороботворних мікроорганізмів та нападу хижаків. Дихають земноводні за допомогою легенів та через шкіру. Мають трикамерне серце та два кола кровообігу.
Земноводні нараховують близько 4 000 сучасних видів (в Україні - 17), які об'єднані у три ряди; ми розглянемо два з них - Хвостаті та Безхвості амфібії.
Представникам ряду Безхвості (жаби і ропухи) характерні довгі задні лапи, коротке тіло, перетинчасті пальці, витріщені очі та відсутність хвоста. Більшість із них ведуть напівводяний спосіб життя, але легко пересуваються по суші, стрибаючи чи лізучи. Зазвичай вони відкладають яйця в калюжі, ставку або озері; а їхні личинки, звані пуголовками, мають зябра і розвиваються у воді.
Представники ряду Хвостаті мають струнке тіло, короткі лапи та довгий хвіст. Волога шкіра земноводних дозволяє їм мешкати біля водойми або у вологому середовищі під деяким захистом. Деякі види живуть у воді протягом усього життя, інші періодично виходять з води. Є й такі, що у дорослому стані повністю наземні. Саламандри зовні нагадують ящірок, але їх легко відрізнити за відсутністю луски. Вони здатні регенерувати втрачені кінцівки.
Використання загальних назв «жаба» та «ропуха» не має таксономічного обґрунтування. З таксономічної точки зору всі представники ряду Безхвості є жабами, але тільки представники сімейства Bufonidae вважаються справжніми жабами. Використання терміну «жаба» у загальних назвах зазвичай відноситься до водних або напівводних видів з гладкою або вологою шкірою, а термін «ропуха» зазвичай відноситься до видів, які мають тенденцію бути наземними із сухою, бородавчастою шкірою. Виняток становить вогнебрюха жаба (Bombina bombina): хоча її шкіра злегка бородавчаста, вона віддає перевагу водному середовищу проживання.
Першочерговим захистом для земноводних служить їх здатність бути не помітними для потенційного хижака. Невеликий розмір і забарвлення багатьох видів допомагають у цьому відношенні. Але іноді, замість того, щоб зливатися з навколишнім середовищем, жаби мають дуже яскраве забарвлення. Забарвлення в даному випадку служить попередженням, адже ці жаби отруйні.
Багато жаб виділяють слабкі токсини, які роблять їх неприємними для потенційних хижаків. Наприклад, у всіх ропух є великі отруйні привушні залози, розташовані за очима на маківці. Деякі види жаб особливо токсичні.
Саламандри мають здатність довільно від’єднувати хвости. Коли хижак хапає саламандру за хвіст, вона відкидає хвоста і втікає. Хвіст з часом відростає.
В життєвому циклі земноводних чітко виділяються чотири стадії розвитку: яйце, личинка (пуголовок), період метаморфозу, імаго.
Яйця (ікринки) земноводних, як й ікра риб, не мають водонепроникної оболонки. Для розвитку яйця необхідно його постійне зволоження. Переважна більшість земноводних відкладають ікру в прісних водоймах, однак відомі й винятки: черв'яги, амфіуми, велетенські саламандри та деякі інші амфібії відкладають ікру на суші. Відомі види, які носять ікринки на своєму тілі: самиця сітчастої веслоногої жаби прикріплює їх до живота, а самці жаб-повитух обмотують шнуркоподібну кладку навколо задніх ніг. Особливо незвично виглядає турбота про потомство у піпи сурінамської – запліднена ікра вдавлюється самцем у спину самки й остання носить її на собі, поки з ікри не вилупляться молоді піпи.
З ікринок вилуплюються личинки, що ведуть водний спосіб життя. За своєю будовою личинки нагадують риб: у них відсутні парні кінцівки, дихають зябрами (зовнішніми, потім внутрішніми); мають двокамерне серце та одне коло кровообігу, хвости з плавниками для плавання. Пуголовки безхвостих амфібій, як правило, травоїдні, харчуються здебільшого водоростями, включаючи діатомові водорості, які фільтруються з води через зябра, переходячи до хижацтва лише у кінці личинкової стадії. Хвостаті амфібії м’ясоїдні на стадії пуголовка, їдять комах, дрібніших пуголовків і рибу. Стадія пуголовків може тривати лише тиждень, або пуголовки можуть зимувати та метаморфозувати наступного року у деяких видів, наприклад жаби-повитухи (Alytes obstetricans) та лопатоноса звичайного (Pelobates fuscus).
Наприкінці стадії пуголовка жаби піддаються метаморфозу, під час якого вони перетворюються на імаго. Процес метаморфозу у безхвостих амфібій відбувається стрімко, тоді як у саламандр і безногих земноводних він сильно розтягнутий у часі. Метаморфоз передбачає різку трансформацію форми та функцій тіла, оскільки у пуголовків розвиваються задні, а потім передні лапки, втрачаються зябра та розвиваються легені. Їхній кишківник скорочується, коли вони переходять від травоїдної до м’ясоїдної дієти. Остання стадія розвитку від жабеня до дорослої жаби передбачає втрату хвоста.
Після метаморфозу молоді дорослі особини можуть покинути воду та розсіюватися в наземних середовищах або продовжувати жити у водному середовищі. Всі сучасні земноводні на стадії імаго – хижаки, живляться дрібними тваринами, таких як павуки, комахи, равлики та слимаки, здатні до канібалізму. Рослиноїдних тварин серед земноводних немає через вкрай повільний обмін речовин. У раціон водних видів може входити молодь риб, а найбільші можуть полювати на пташенят водоплавних птахів і дрібних гризунів, що потрапили у воду. Деякі жаби використовують свої липкі язики, щоб ловити здобич, яка швидко рухається, тоді як інші захоплюють здобич і засовують її в рот руками. Дорослі жаби самі стають здобиччю птахів, великих риб, змій, видр, лисиць, борсуків, коаті та інших тварин.
Усі земноводні є важливими компонентами екосистем та індикаторами стану середовища. Амфібії є комахоїдами, тому вони дуже цінні для контролю популяції комарів. Вони також є улюбленою їжею для деяких видів ссавців, птахів, риб і рептилій.
Жаби широко використовуються в біологічних дослідженнях. Вдячні дослідники поставили їм пам'ятники у Парижі та Токіо. Також порівняно недавно у тропічних лісах Південної Америки була виявлена деревна жаба, що виділяє речовини, які у 200 разів ефективніші від морфію.
Личинки тритонів і саламандр продаються як наживка для риб.
Доволі популярним є утримання земноводних у неволі (в тераріумах).
На початку XXI століття спостерігають масове вимирання видів амфібій. Тому екологи уважно спостерігають за амфібіями, оскільки вони є одними з перших тварин, які постраждали від екологічних проблем, таких як забруднення та руйнування озонового шару.
Земноводні здатні впадати в тривалу сплячку при несприятливих умовах (холод, посуха). У деяких видів активність може змінюватися з нічної на денну при зниженні температури вночі. Земноводні активні лише у теплих умовах. При температурі +7 – +8 °C більшість видів впадають у заціпеніння, а при −2 °C – гинуть. Але деякі амфібії здатні переносити тривале заморожування, пересихання.
В екстремальних погодних умовах деякі види безхвостих земноводних впадають у стан анабіозу і можуть не проявляти ніякої активності протягом декількох місяців. В холодних областях взимку вони впадають в сплячку. Деякі наземні безхвості (наприклад, Anaxyrus americanus) риють собі на зиму нору і сплять в ній. Інші види, менш пристосовані до риття, ховаються в ущелинах або закопуються у сухе листя. Водні види (наприклад, жаба-бик), як правило, залягають на дні водойми, частково занурюючись у мул, але зберігаючи доступ до кисню. Їх метаболізм уповільнюється, і вони виживають за рахунок споживання внутрішніх енергетичних резервів. Багато безхвостих можуть вижити після замерзання. Незважаючи на те, що під їх шкірою і у порожнинах тіла утворюються кристали льоду, життєво важливі органи захищені від замерзання завдяки високій концентрації глюкози у тканинах. На вигляд нежива, замерзла жаба може почати дихати і відновити роботу серця, якщо її відігріти.
З іншої сторони, Cyclorana alboguttata під час пекучого сухого сезону в Австралії впадає в стан естивації (літньої сплячки), і обходиться без їжі і води 9-10 місяців на рік. Ця жаба заривається у землю і згортається у захисному коконі, який утворює її скинута шкіра. Дослідження показали, що під час естивації метаболізм змінюється так, що ККД мітохондрій збільшується, дозволяючи більш ефективно використовувати обмежену кількість енергетичних ресурсів, доступних жабі у стані сплячки. Намагаючись дати відповідь на питання, чому цей механізм не має широкого поширення серед тварин, дослідники дійшли висновку, що він корисний тільки для холоднокровних тварин, що перебувають у комі тривалий час і чиї енергетичні затрати вкрай низькі, оскільки у них немає необхідності постійно генерувати тепло. Інше дослідження показало, що для задоволення мінімальних енергетичних потреб у жаби атрофується більшість м'язів (за винятком м'язів задніх кінцівок).
У цьому вам допоможуть або спостереження в дикій природі(що більш переважно). Або можна спробувати пошукати звуки різних видів жаб(або інших земноводних), шукаючи відповідні відео на платформі Ютьюб
Для кожного виду безхвостих характерний свій тип квакання. Квакання – це звук, який виробляться при проходженні повітря через гортань. У багатьох видів є додаткові адаптації, що посилюють звук, — горлові мішки, що являють собою шкіряні мембрани, здатні до розтягування і розташовані під горлом чи по боках рота. У деяких представників безхвостих (наприклад, Heleioporus і необатрахусів) немає горлових мішків, але тим не менш вони здатні видавати гучне квакання, оскільки ротова порожнина у них має форму купола і достатньо великий об'єм, щоб виконувати функцію підсилювача. Квакання деяких видів безхвостих чутно далі ніж на кілометр. Види безхвостих, що мешкають переважно вздовж проточної води, часто не мають адаптацій для посилання звуку, оскільки шумний фон робить звукову комунікацію неефективною. Натомість ці види використовують візуальні способи спілкування («семафорять» один одному).